You cannot copy content of this page

«Космічні» автографи, крутість яких зашкалює, – у дарунок для музею в Очеретянці

Небо споконвіку вабить людину і манить у свої неосяжні обійми. Що ж там, далеко? Чи існує у Всесвіті на інших планетах і зірках життя, чи є істоти, подібні до нас? Ця таїна породжувала здавна багато запитань, заворожувала загадковістю.

Запуск першого штучного супутника Землі в 1957 році, політ у космос 60 років тому 12 квітня 1961 року першого космонавта планети Юрія Гагаріна – ці надзвичайні події в історії людства були пов’язані з науково-конструкторською школою в галузі ракетно-космічної техніки, засновником якої був наш земляк Сергій Павлович Корольов.
Народився майбутній учений і конструктор 12 січня 1907 року в Житомирі. І хоча прожив він тут півтора року, але це його рідна земля, де він зробив свої перші кроки і сказав перші слова. Це край, куди повертаються нащадки батька космонавтики, щоб вшанувати його пам’ять.
У 2007 році мені пощастило відвідати прес-конференцію для засобів масової інформації в Житомирі, участь у якій взяли надзвичайні гості: дочка Сергія Корольова Наталія, перший українець у космосі, льотчик-космонавт СРСР Павло Попович, перший льотчик-космонавт незалежної України Леонід Каденюк, генеральний директор Національного космічного агентства України Юрій Алексєєв. Вони ділилися спогадами про Сергія Павловича Корольова, розповідаючи, що для когось науковець був дуже суворим, бо любив у всьому дисципліну. Комусь видавався замріяним романтиком, котрий сприяв втіленню в реальність прадавніх мрій людства – пізнати космос.
Дорогою до зірок судилося конструктору пройти і крізь терни: у 1938 році Корольова арештували і звинуватили в «контрреволюційній троцькій діяльності». Відбував покарання на Колимі. Прожив лише 59, проте яскравих і нелегких років, швидких, немов політ комети.
Дізнавшись, що у нашому районі в селі Очеретянка при школі є унікальний музейний комплекс, який у ті роки активно працював завдяки місцевим ентузіастам, «космічні» гості і тодішній голова облдержадміністрації Юрій Павленко на моє прохання на аркуші паперу залишили свої автографи і передали їх у дарунок Очеретянському музею.
Лише з роками, коли багато змінюється, а видатні люди відходять у Вічність, усвідомлюєш цінність таких зустрічей і надзвичайність цього аркуша із підписами, як нині кажуть, крутість якого зашкалює!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.
You need to agree with the terms to proceed

ІНШІ СТАТТІ ПО ЦІЙ ТЕМІ

Меню
RSS
Facebook
Twitter
Instagram
Telegram