«Космічні» автографи, крутість яких зашкалює, – у дарунок для музею в Очеретянці

Небо споконвіку вабить людину і манить у свої неосяжні обійми. Що ж там, далеко? Чи існує у Всесвіті на інших планетах і зірках життя, чи є істоти, подібні до нас? Ця таїна породжувала здавна багато запитань, заворожувала загадковістю.

Запуск першого штучного супутника Землі в 1957 році, політ у космос 60 років тому 12 квітня 1961 року першого космонавта планети Юрія Гагаріна – ці надзвичайні події в історії людства були пов’язані з науково-конструкторською школою в галузі ракетно-космічної техніки, засновником якої був наш земляк Сергій Павлович Корольов.
Народився майбутній учений і конструктор 12 січня 1907 року в Житомирі. І хоча прожив він тут півтора року, але це його рідна земля, де він зробив свої перші кроки і сказав перші слова. Це край, куди повертаються нащадки батька космонавтики, щоб вшанувати його пам’ять.
У 2007 році мені пощастило відвідати прес-конференцію для засобів масової інформації в Житомирі, участь у якій взяли надзвичайні гості: дочка Сергія Корольова Наталія, перший українець у космосі, льотчик-космонавт СРСР Павло Попович, перший льотчик-космонавт незалежної України Леонід Каденюк, генеральний директор Національного космічного агентства України Юрій Алексєєв. Вони ділилися спогадами про Сергія Павловича Корольова, розповідаючи, що для когось науковець був дуже суворим, бо любив у всьому дисципліну. Комусь видавався замріяним романтиком, котрий сприяв втіленню в реальність прадавніх мрій людства – пізнати космос.
Дорогою до зірок судилося конструктору пройти і крізь терни: у 1938 році Корольова арештували і звинуватили в «контрреволюційній троцькій діяльності». Відбував покарання на Колимі. Прожив лише 59, проте яскравих і нелегких років, швидких, немов політ комети.
Дізнавшись, що у нашому районі в селі Очеретянка при школі є унікальний музейний комплекс, який у ті роки активно працював завдяки місцевим ентузіастам, «космічні» гості і тодішній голова облдержадміністрації Юрій Павленко на моє прохання на аркуші паперу залишили свої автографи і передали їх у дарунок Очеретянському музею.
Лише з роками, коли багато змінюється, а видатні люди відходять у Вічність, усвідомлюєш цінність таких зустрічей і надзвичайність цього аркуша із підписами, як нині кажуть, крутість якого зашкалює!

ІНШІ СТАТТІ ПО ЦІЙ ТЕМІ

Меню
RSS
Facebook
Twitter
Instagram
Telegram