Кілька днів поспіль у Соколові не вщухає обговорення конфліктної ситуації, яка виникла нещодавно. На землях неподалік села з’ясовували стосунки учасники Житомирської обласної громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» та місцевий аграрій Володимир Ткачук. Між ними сталася суперечка щодо пошуку останків загиблих солдат Другої світової війни. Чоловік, який займається вирощуванням зернових культур, зі слів пошуковців, вів себе агресивно та не дозволяв діставати кістки військовослужбовців для майбутнього захоронення.
6 грудня, коли градус конфліктної ситуації підвищився, втрутилися поліцейські, яких викликав один із учасників протиріччя. А ввечері того ж дня у соцмережі з’явився допис про те, що сталося. Багато користувачів інтернету стали на захист громадської організації і засуджували дії аграрія. Позиції сторін конфлікту дізнавався наш журналіст.
У неділю соцмережу «Фейсбук» розбурхав пост учасника Житомирської обласної громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» Сергія Парійчука. Він написав про конфліктну ситуацію, що виникла між пошуковцями та аграрієм: «У с. Соколів проживає Володимир Ткачук, власник земельного паю, на який ми мали необережність зайти 1 грудня 2020 року в пошуках останків загиблих (і ми їх там знайшли)».
Далі чоловік розповідає про агресивну поведінку аграрія, через яку пошуковці змушені були припинити роботу. Мовляв, В.Ткачук погрожував фізичною розправою і що знищить дороговартісне обладнання для пошуку, придбане за особисті кошти, оскільки громадська організація фінансування з жодного бюджету не отримує. За словами С. Парійчука, на неодноразові спроби поговорити і вирішити конфліктну ситуацію мирним шляхом житель Соколова висловлювався нецензурною лайкою. Зрозумівши, що спільної мови не знайдуть, пошуковці закопали яму і поїхали геть, а власник паю задискував поле.
6 грудня пошуковці спробували мирно домовитися та закінчити свою роботу, але реакція Володимира Ткачука була аналогічна. Після цього представники громадської організації продовжили роботу на сусідніх ділянках, які не є власністю аграрія. «Ви думаєте, чоловік залишив їх у спокої? Та ні, він приїхав знову та привів із собою знайомих, один з яких був із зброєю, та далі продовжив погрожувати», – значиться у дописі. Тому пошукоці викликали поліцейських, повідомили про конфлікт очільницю старостинського округу та припинили роботу.
У дописі був також абзац про моральний бік конфлікту: «Тепер хочу звернутися особисто до Володимира Ткачука і його знайомих: чому ви дозволяєте таке відношення до полеглих воїнів (вони себе захистити і подбати про себе вже не можуть)? У чому проблема віддати мертвих для гідного перепоховання? То не їхні могили, як вважаєте? То люди залишилися лежати у ячейках і воронках, де їх спіткала смерть. Вони до вас вночі не приходять? Шкода, хай би постійно передавали привіт. Ваша лише земля, її верхній шар і урожай, вирощений на ній. Надра і те, що знаходиться під ними, а тим більше тіла людей, вам точно не належать. Ніколи не думав, шо за 16 років своєї пошукової дільності буду писати такі слова. Шановний Володимир Ткачук, не беріть гріх на душу, віддайте тіла загиблих солдат, вони вам цього не пробачать і спокою не дадуть».
Пост викликав хвилю негативних емоцій серед користувачів соцмережі. Люди, серед яких жителі Соколова, писали: «Соромно, що у моєму рідному селі проживають такі люди», «Дуже прикро і соромно за поведінку односельця, вибачаюсь перед пошуковцями. Звертаюся до усіх мешканців Соколівського старостинського округу: будьмо людьми і в будь-якій ситуації проблему можна вирішити мирним шляхом».
Водночас чимало людей у коментарях під постами в групах щодо конфліктної ситуації захищають дії Володимира Ткачука. Мовляв, чоловік правильно вчинив, бо не можна самовільно заходити на ділянку, в якої є власник, і проводити там будь-які роботи. Спочатку слід з ним поговорити.
Наш журналіст зателефонував до Сергія Парійчука, який розмістив допис у Фейсбуці. Він зазначив, що безпосередньої участі в конфліктній ситуації не брав, а викладене записав зі слів своїх колег. Крім того, чоловік розповів, що протягом двох останніх пошукових сезонів 2019-2020 рр. учасники громадської організації на території Соколівської громади знайшли та ексгумували останки 81 червоноармійця. Це солдати різних національностей (українці, росіяни, вірмени, узбеки), які виконали свій обов’язок і віддали найцінніше, що є у людини, – життя. За ці два роки рештки кількох солдат, імена яких вдалося встановити, передали для перепоховання на їх батьківщину на прохання родичів (Вірменія, Росія), а також двох солдат-кіровоградців доставили додому, де їх поховали з усіма християнськими і військовими почестями.
Ми поспілкувалися з Вадимом Барановським, який на власні очі бачив реакцію аграрія на дії пошуковців. «Таких людей я ще ніколи не зустрічав. Із нами був найстарший пошуковець Житомирської області, якому 79 років. Він за час своєї пошукової практики з таким не стикався, – зазначає представник громадської організації. – Володимир Ткачук сказав нам, що ми маємо свій інтерес у розкопках. Він звинувачує нас у тому, що начебто займаємося грабуванням солдат і все, що знаходимо при них, – продаємо на аукціонах. Це неправда!».
Журналіст Pulyny.news приїхав у Соколів. Очільниця старостинського округу Алла Халімовська вражена тим, що відбулося у їхньому старостаті.
– Сім’я Ткачуків – дуже хороші, працьовиті, товариські люди, з місцевими жителями не конфліктували, – мовить Алла Халімовська. – Мене здивувала поведінка Володимира Ткачука. Не знаю чому він себе так повів із пошуковцями. Дружина аграрія Марія Олександрівна була вчителькою та очолювала відділ освіти, культури та соціального захисту населення Соколівської сільської ради. Нічого поганого про них не спадає на думку.
Телефонуємо до Володимира Ткачука і просимо під’їхати до старостинського округу. Погоджується. Тим часом землевпорядниця Надія Пасічко розповідає, що пошуковці перед початком будь-яких своїх робіт на території громади мають запитати дозволу у власників земельних ділянок. «Якщо людина не дозволяє, то вони не мають права працювати на тій землі, – каже пані Надія. – За мої роки роботи така ситуація виникла вперше!».
До кабінету старости заходить Володимир Ткачук із дружиною Марією.
– Ми – порядна родина, а з нас зробили фашистів і неадекватних людей, – каже Марія Ткачук. – Коли прочитали все у соцмережі, то не могли ніч спати спокійно. Телефони розриваються від дзвінків. Це справжнісіньке жахіття! Прикро, що місцеві жителі, які нас добре знають і яким ми допомагали, дивляться скоса і пишуть неприємні коментарі.
– Зараз розкажу як було! – зазначає Володимир Ткачук. – Усе почалося 1 грудня. Неподалік Соколова у напрямку Теньківки маю земельні ділянки площею близько семи гектарів. Не так давно вирішив вирощувати різні культури. Свої поля почав чистити від чагарників, кущів і бур’янів. Навів трохи ладу і минулого літа виростив гречку. І от у той вівторок приїхав трактором, щоб задискувати ділянки після зібраного врожаю. Бачу, стоять на моїй землі чоловіки, техніка, щось роблять. Я зупинився. Став йти до них і бачу багато ям різного розміру. Раніше ці вирви теж помічав і не міг зрозуміти хто їх робить. А тепер все стало очевидним.
Побачених чоловіків попросив зупинити свою роботу, бо я власник землі, дозволу щось розкопувати не давав і не маю часу сперечатися, треба зробити заплановану справу. Начебто вони дослухалися до моїх слів, засипали ями і поїхали геть.
Через два дні почали дзвонити односельці і розповідати, що мною цікавляться люди з Житомира, усе розпитують про сім’ю і хто я такий у Соколові. У неділю, 6 грудня, до будинку приїздять пошуковці, знову починають розповідати про свої плани проведення розкопок на земельних ділянках. Пояснив їм, що не дозволяю! Нехай спочатку перезахоронять ті кістки, які раніше підняли із землі, а вже потім беруться за нові.
Того ж дня через кілька годин їду за село і бачу гурт чоловіків із обладнанням на сусідніх земельних ділянках. Під’їжджаю та роблю зауваження. А вони мені – «робимо, що хочемо, бо не на ваших земельних ділянках перебуваємо». Сказав їм, що зараз привезу власників земель.
Згодом зустрів свого односельця Василя Давидюка, який має земельну ділянку поруч із моїми наділами. Кажу йому про ситуацію і йдемо на поля. На них ті ж самі люди, які займаються пошуковими роботами. Вкотре кажемо їм, щоб нічого тут не робили. Тоді вони викликали правоохоронців. Я нічого протизаконного не вчинив, захищав свою землю. Нікому не погрожував і зброї ніхто з собою не мав. Зважаючи на те, що сталося, також буду звертатися до правоохоронців щодо правомірності дій пошуковців і того, що вони розмістили у соцмережі.
– Ми поважаємо пам’ять загиблих воїнів. У мене теж рідні загинули на війні, а представники громадської організації зробили з мене нелюда, – зі сльозами на очах каже Володимир Ткачук. – Я чесною працею підіймаю на ноги своїх чотирьох дітей, троє із яких здобули вищу освіту. Мені соромно, що громадська організація змішала з брудом мою родину, яка ніколи нікому нічого поганого не зробила!
Нашому журналісту начальник Пулинського відділення поліції Віктор Лисюк повідомив, що у Соколів виїжджали правоохоронці. Наразі триває з’ясування обставин конфліктної ситуації.
7 грудня Володимир Ткачук подав до поліції заяву щодо неправомірних дій пошуковців.
8 грудня до Соколова приїздили пошуковці з телевізійними журналістами та зустрічалися з Володимиром Ткачуком. Чи вдалося цього разу домовитися та знайти шляхи вирішення з конфліктної ситуації? Відповідь нам озвучив очільник Житомирської обласної громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» Олександр Ловинюк. Він сказав, що нова зустріч завершилася безрезультатно, аграрій не змінив свою позицію та не дозволяє на його землі працювати пошуковцям.
Олександр Віталійович запевнив, що його колеги у соцмережі розповіли правду і відповідають за кожне слово. На свою діяльність мають спеціальні дозвільні документи від міністерства культури, з власниками земельних ділянок, фермерами та аграріями здебільшого домовлялися про розкопки в усній формі. Мовляв, люди завжди розуміли благородну мету їхніх дій, ніколи не виникало проблем. Щодо невчасного захоронення знайдених останків солдат, то у лютому 2020 року зверталися до Соколівського сільського голови Анатолія Колесника організувати поховання. Планували на 9 травня. Почався карантин і справа далі не зрушила з місця.
Колишній очільник Соколівської сільської ради Анатолій Колесник також висловився з приводу конфліктної ситуації.
– Підтримую Володимира Ткачука повністю! – резюмує Анатолій Колесник. – На місці свого односельця вчинив би так само, якби хтось чужий приїхав на мою землю і почав щось там викопувати. Схожі ситуації траплялися і раніше. До мене дзвонили люди і казали, що хтось «господарює» на їхніх ділянках і щоб я розібрався у ситуації. Приїжджав. І то були пошуковці, які звикли по-тихому прибувати і працювати на землях. Ніколи не заїжджали до сільради, не обговорювали свої наміри, а в більшості випадків повідомляли про знахідки постфактум. Що стосується захоронення останків, то наразі у Соколові немає місця для братських могил. Потрібно з людьми та депутатами збиратися і вирішувати це питання. Потім – організація поховання – складна процедура, в якій потрібно задіяти багато людей. В умовах карантину це важко зробити.
Наші журналісти продовжують стежити за розвитком подій конфліктної ситуації у Соколові.
You cannot copy content of this page
