Пулинщина славиться працьовитими і творчими людьми. Нещодавно небайдужі жителі району реалізували кілька крутих задумів. Пенсіонер із Пулин Володимир Баладига ініціював порятунок старовинного дзвона у селі Стара Олександрівка, голова Пулинської регіональної спілки ветеранів АТО Сергій Яровий з колегою Андрієм Висоцьким створили музей учасників бойових дій, а в Ягодинці за підтримки місцевих жителів збудували храм. Як їм вдалося втілити свої ідеї? Про це дізнавався наш журналіст.
Врятували старовинну реліквію
У Старій Олександрівці зберігся єдиний на весь район старовинний дзвін. Він знаходився в центрі села на старих дерев’яних підпорах і міг будь-якої миті від сильного буревію впасти та пошкодитися.
-Я не міг цього допустити. Адже цей дзвін – візитна картка мого рідного села, – розповідає пенсіонер, житель смт Пулини Володимир Баладига. – Колись у селі жили німецькі колоністи. Один із них дуже хотів стати батьком. Щоб Бог почув його молитви, то він вирішив встановити у населеному пункті дзвін, який привезли з Німеччини.
Дзвін сповіщав місцевих жителів, які не мали годинників, про час, що вже треба йти на роботу. А ще за його допомогою повідомляли про надзвичайну подію – пожежу в селі. Стало традицією під мелодію дзвона проводжати в інший світ небіжчиків. Десятки років служив дзвін людям.
-Коли побачив, що дзвін у небезпеці та може впасти, вирішив його рятувати. Спочатку звернувся до очільника нашого старостинського округу Ігоря Перегуди. Він пообіцяв, що все організує. Після нашої розмови минув рік, а справа з місця не зрушила, – мовить Володимир Баладига. – Тоді я беру усе в свої руки. Щоб впоратися з цим завданням, вирішив знайти однодумців. До Старої Олександрівки поїхав із жителем Пулин Іваном Тимощуком, який очолює районну організацію ветеранів. Із ним та Федором Савицьким, славним лікарем, ми склали план порятунку дзвона. Потім звернулися до начальника Пулинського РЕМу Олексія Літвіна. Він підтримав ідею. Підключив до цього процесу свого колегу Руслана Молчанова. І практично через кілька днів у квітні 2019 року закипіла робота.
Спочатку встановили два цементні стовпи біля церкви у селі. Без крану не обійшлося. Також довелося домовлятися. Тож платили тільки за пальне для заправки техніки. Потім обережно знімали дзвін та встановлювали на нове місце. До процесу долучилися місцеві жителі, які надавали допомогу в деяких питаннях, зокрема фінансових. Я усе чітко контролював. Якщо виникали певні затримки, то швидко вирішували. Поспішали, адже хотіли встигнути завершити почате до Дня села. Попри те, що заважали рясні дощі і дещо доводилося відкладати, ми за два місяці усе зробили, що задумали. І 6 червня 2019 року відбулося урочисте освячення дзвона. До села приїхало багато гостей, серед яких були історики, краєзнавці та представники влади. Сьогодні почуваюся задоволеним, що вдалося реалізувати цю ідею та врятувати старовинну реліквію. Тим більше, що після освячення вона стала історичною пам’яткою місцевого значення!
– Сам би я не зміг врятувати дзвін, – зазначає Володимир Баладига. – Для втілення задуму потрібні люди-однодумці, терпіння, бо не завше усе йде за планом, та велике бажання завершити почате.
Створили особливий музей
Кажуть, що без минулого немає майбутнього. Ми маємо знати нашу історію. Саме тому нещодавно учасники антитерористичної операції з власної ініціативи створили особливий музей.
14 жовтня 2019 року в День захисника України в Пулинах відбулося урочисте відкриття музею учасників бойових дій. Ветерани АТО Андрій Висоцький та Сергій Яровий спільно з волонтером Володимиром Адамовичем доклали максимум зусиль, щоб кожен житель району міг на власні очі побачити що таке війна і як важко солдатам боронити незалежність країни на Донбасі.
-Ідея створення музею виникла давно, а втілювати усе почали у 2018 році, – мовить голова Пулинської регіональної спілки ветеранів АТО Сергій Яровий (був на Донбасі у 2014 році, знаходився в секторі Д, під час ворожого обстрілу отримав поранення). – Досить довго шукали приміщення. У цьому питанні дуже допомогли голова районної ради Анатолій Липко і тодішній голова райдержадміністрації Віктор Байда. Коли нам дозволили облаштувати музей у будівлі Центру культури та дозвілля, почали працювати над дизайном. Зробили ремонт. Приїхав художник, усе подивився і запропонував свій варіант. Почав малювати на стінах тематику війни.
Одними з перших експонатів стали порожні тубуси з РПГ, відстріляні гільзи та берет сепаратиста. Частину речей з війни до музею принесли засновники музею та інші учасники АТО/ООС.
Із моменту відкриття у музеї провели чимало екскурсій, особливо для молоді. Вони уважно слухають та дивляться на речі з місць бойових дій.
– Нашу молодь маємо виховати так, щоб у них на першому місці була Батьківщина, а не гроші, – каже Андрій Висоцький. – Плануємо незабаром зробити у Пулинах алею вшанування загиблих на війні.
– Якщо хочете зробити добру справу, то не потрібно мовчати, а необхідно ділитися своїми задумами, наприклад, із посадовцями, – каже Сергій Яровий. – Треба стукати у різні двері, якісь з них точно відчиняться. І слід бути наполегливими та нізащо не здаватися заради досягнення бажаної мети.
Збудували храм у Ягодинці
Не так давно жителі села Ягодинка згуртувалися та збудували церкву, фундамент для якої стояв чотири роки.
Жителі Ягодинки довго мріяли про власний храм. До церкви їздили у сусідні населені пункти. І от шість років тому на зборах села вирішили будувати храм. Незабаром на обраному місці зробили фундамент і… справа завмерла.
-Не продовжили будівництво через відсутність коштів, – розповідає отець Василь Голуб. – Чотири роки ніхто нічого не робив! Усе змінилося, коли до мене звернувся Вадим Опанащук, який виріс у Ягодинці і тут живуть його батьки. «Маємо завершити почате!» сказав при зустрічі та дав гроші для закупівлі цегельних блоків та інших будівельних матеріалів. Почалася робота. Місцеві жителі натхненно долучилися до справи і брали участь у будівництві. Родина Опанащуків активно сприяла усім роботам. Мама Вадима пані Наталія готувала обіди для робочих, її чоловік підказував що краще і як зробити в храмі, контролював усі процеси. Людмила Адамович, Надія Адамович допомагали збирати кошти у людей, адже хотіли цього разу зробити так, щоб церкву добудували.
Із придбанням церковного начиння – ікони, хрести тощо – також допомогла сім’я Опанащуків та інші люди, серед яких були і ті, хто робив пожертви у розмірі 15 тис. грн. За рік і два місяці храм відчинив свої двері для прихожан. Це було велике свято!
– Храм у Ягодинці – це гордість усього села! – каже Вадим Опанащук. – Не шкодую про жодну гривню, яку дав на церкву. Не міг зробити інакше. Серце боліло, коли дивився на освячений фундамент, біля якого збиралися місцеві жителі та освячували паски на Великдень.
Отець Василь також розповів, що Вадим часто буває у новозбудованому храмі, молиться та допомагає під час Богослужіння.
– Вадим б’є у дзвони, скликаючи людей на службу, допомагає мені під час Богослужіння, – каже настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці Василь Голуб. – Наша церква стала першим освяченим храмом в Україні після того, як була створена Православна церква України, отримавши довгоочікуваний Томос.
До церкви постійно йдуть місцеві жителі. Чимало є прихожан із сусідніх населених пунктів, прибувають віруючі з Баранівки та Хорошівського району.
– Радію та дякую всім, хто долучився до будівництва храму. Бажаю кожному Божої благодаті та здоров’я!– мовить отець Василь. – Розумію, що для втілення такої ідеї, як будівництво храму, потрібні гроші, багато грошей. Сумніваюся, що за пожертви прихожан вдалося б швидко звести церкву. Тому для великих хороших справ потрібні щирі люди з добрими серцями та благими намірами. А ще потрібно вірити, що задумане вдасться реалізувати, шукати шляхи втілення ідей. Маленька дитина, яка вчиться ходити та падає десятки разів, не втрачає віри у свої сили, встає і знову пробує зробити новий крок. Так і з ідеями. Вірте у себе – і все задумане стане реальністю!
Як бачимо з цих реальних прикладів, що хороші справи починаються з ідеї та людей-однодумців, які підтримують задум. На Пулинщині вистачає небайдужих активістів. Вони змінюють життя району на краще. Пишаємося Вами. Так тримати!
You cannot copy content of this page
