Житомирська область,
смт Пулини
Сьогодні:
П`ятниця, 30 вересня
icon clock13.04.2020
icon eye7
НОВИНИ

Закохані у Пулини: за що люди люблять жити в містечку

У Пулинах протягом останніх років мешкає понад п’ять тисяч людей. За інформацією секретаря Пулинської селищної ради Олени Гузюк, на 1 січня 2020 року кількість населення у селищі становила 5116 осіб.

Наш журналіст поспілкувався з місцевими жителями та дізнавався чи подобається їм тут, чим «зачепило» містечко та що вважають головними родзинками місця, в якому живуть.

Оксана Осипенко, 41 рік, медсестра:

-Народилася і виросла у Пулинах. Усе моє життя пов’язане з цим містечком. Люблю його дуже. У селищі є все необхідне для життя: магазини, кафе, ринки, лікарні, таксі. Працюють школа мистецтв і Центр дитячої та юнацької творчості. Також є один із найкращих художніх музеїв в Україні, де зберігається багато картин. Неподалік Пулин є мальовничі місця з альтанками для відпочинку. А ще тут живуть найдобріші та найпривітніші люди, з якими приємно працювати та дружити.

 

Людмила Поліщук, 26 років, продавець:

-Зі своїм 8-річним сином Нікітою живу у Пулинах майже вісім місяців. Дуже довго шукала житло. Виявилося, що у містечку проблематично зняти квартиру. Після тривалих пошуків довелося знімати будинок.

Селище гарне та затишне. Є велика школа та ліцей, у якому молодь може здобути необхідну професію. Вчилася у цьому ліцеї три роки. А ще до Житомира близько. Мабуть, тому ціни на житло трохи кусаються. 3-кімнатна квартира коштує близько 15 тисяч доларів. Це трохи дорого. Незважаючи на це, я з дитиною хочу тут далі жити.

Анатолій Булієнко, 52 роки, державний службовець:

-Приїхав у 1989 році в Пулини з Чернігівської області. Одружився. Містечко сподобалося тим, що воно маленьке та дуже компактне. Вразили місцеві жителі своєю щирістю та добротою. Усі установи та організації зручно розташовані у центральній частині селища. Поруч знаходиться дорога міжнародного значення «Київ-Чоп». Нині у селищі мешкають мої дорослі донечки. В однієї з них – у Маші – була можливість жити в Житомирі, але їй більше до вподоби наше містечко. Тут комфортно, безпечно, чисте повітря. За усі роки жодного разу не пожалкував, що приїхав сюди і лишився у цьому гарному місці.

Подружжя Михайло та Валентина Шакури, 69 і 68 років, пенсіонери:

-Почали жити у селищі в 1974 році. Тут звели будинок, виховали дітей, багато пропрацювали, а зараз насолоджуємося життям на заслуженому відпочинку. Без Пулин не уявляємо свого життя. Найкращі та найрадісніші спогади пов’язані з селищем. Ми тут приросли серцем і душею. Діти пропонують переїхати звідси ближче до них у Київську область. Не погоджуємося. Хочемо бути там, де нам добре, затишно і спокійно.

Марина Халімовська, 30 років, державний службовець:

-Хоч народилася у Новоград-Волинському районі, але моє дитинство промайнуло в Пулинах. Коли мені виповнилося 4 рочки, батьки переїхали сюди жити. Тут ходила у дитячий садочок, школу. Після закінчення університету повернулась у рідне містечко, вийшла заміж та почала працювати в райдержадміністрації.

Чому тут добре? Бо тут мій рідний дім, батьки, сім’я, друзі. І це найбільші цінності в житті для мене. А ще – тут все рідне і знайоме. І що б не сталось у житті – можна розраховувати на підтримку і допомогу, бо всі один одного знають. Міська метушня швидко втомлює, а тут спокійно.

Тішить те, що останнім часом селище змінюється, стає кращим. Вірю, що з роками буде не гірше, адже тут ще рости та навчатись нашим дітям, яким хочеться тільки всього найкращого в цьому житті. На сьогодні всі ми є свідками того, як змінюється наша школа, в якій цікаво та комфортно навчатись. Дітки мають можливість відвідувати гуртки, було б тільки бажання.

Наостанок додам, дарма люди думають, що «добре там, де нас немає», це далеко не так. Треба навчитись бути щасливим тут, сьогодні і зараз!