75-річний ювілей видався не схожим на усі попередні святкування Дня Перемоги та Дня пам’яті і примирення.
8-9 травня завжди у Пулинах було особливо людно. Увечері відбувався традиційний мітинг-реквієм, під час якого молодь йшла центром селища із запаленими лампадками. А 9 травня селище тонуло у квітах, усмішках, на час урочистостей центр Пулин перекривали працівники поліції. Були виступи, багато квітів, музика воєнних літ і пісні про Перемогу.
Цьогоріч карантин та обмеження у зв’язку із коронавірусом внесли корективи. Біля Монументу Слави в Пулинах не було сотень людей, як у минулі роки. Невеликими групами представники установ і організацій 9 травня покладали квіти і корзини до Монументу, а також воїнам-інтернаціоналістам, до Братської могили на селищному кладовищі та могили загиблому на Сході України бійцю Сергію Ковнацькому.
У першій половині дня з колонок біля Монументу Слави лунала музика, про яку подбали працівники Центру культури і дозвілля селищної ради. У пам’ять про невмирущий подвиг народу в роки Другої світової війни горів вічний вогонь. Сюди приходили поодинці місцеві мешканці, а також родини з дітьми, щоб розповісти їм про війну, про День Перемоги, про їхніх рідних, які загинули, померли в роки війни, тяжко працювали в тилу, про поневіряння остарбайтерів.
Пам’ять і шана всім тим, хто виборов у пекельній війні Перемогу! Нехай знову на нашій землі настане мир!
You cannot copy content of this page
