You cannot copy content of this page

Директор гімназії Сергій Мурзаков: «Я – різний!»

Напередодні професійного свята свій золотий ювілей відзначив директор Вацлавпільської гімназії Сергій Мурзаков.

Це талановитий менеджер і управлінець, педагог із 33-річним стажем, відмінник освіти, краєзнавець, депутат Пулинської районної ради. Удостоєний багатьох нагород, серед них – медаль Національної академії педагогічних наук України «Ушинський К. Д.», грамоти міністерства освіти України, Поліська відзнака «Срібна вежа» та інші. Людина неймовірно ерудована, з якою можна годинами розмовляти, ділиться життям єдиної в Пулинському районі гімназії та поглядами якою має бути сучасна школа.

Шлях освітянина в Сергія Мурзакова розпочався після закінчення школи в Самарканді (Узбекистан). Як на Поліссі традиційно вчителі й учні збирали картоплю, обривали хміль, самаркандські педагоги і старшокласники їздили збирати бавовну, пропускаючи уроки. Бувало, жили місяць у кишлаках.

Навчався в державному університеті в Самарканді, закінчив історичний факультет, отримавши спеціальність історика й учителя історії.

У 1996 році Сергій Мурзаков став завучем у Староолександрівській школі. В 2000 році перейшов зі Старої Олександрівки в Ясну Поляну. Навчальний заклад заснований у 1910 році як однокласне земське училище. За понад 100 років у цьому освітньому закладі відбувалося багато змін, і врешті у 2005 році школа стала Вацлавпільською гімназією.

Як пригадує директор, одного разу під час педагогічної ради виникла ідея про зміну статуту Яснополянської школи. Наступного року буде вже 15 років як заклад має статус гімназії. Відбулися зміни не лише у назві закладу, а й у свідомості колективу, та зміни в навчальному плані. Нині тут працює 20 вчителів, здобуває освіту 187 учнів.

Колектив гімназії на чолі з директором бере активну участь у різноманітних конкурсах і проєктах. Так, в освітньому закладі створено філію Малої академії наук. Гімназія виграла конкурс на кращу модель сучасної сільської школи і стала однією з «100 кращих шкіл України».

Серед проєктів, над якими працювали, – шкільні: стадіон, зупинка, їдальня, бібліотека.

– Як це відбувалося? Збирався клас і визначав проблему та починав її реалізацію, – говорить директор Вацлавпільської гімназії Сергій Мурзаков. – Якщо не вдавалося вирішити – аналізували причини чому так сталося. Ідея народжується – ми її обговорюємо. Наприклад, я дав ідею щоб кожен вчитель посадив фруктове дерево. Тепер у нас така традиція: приходить у гімназію новий педагог – і садить дерево. Так у нас уже з’явився молодий фруктовий сад.

Проєкт шкільної зупинки відбувався так. Після уроків учні не встигали на рейсовий автобус, бо біля гімназії не було автобусної зупинки. І вони змушені були бігти за 800 метрів. Водії автобусів відмовлялися зупинятися у місці, не передбаченому для цього. Тому 8-ий клас разом з учителем звернулися до обласної служби автомобільних доріг з проханням зробити зупинку поруч із гімназією. Проєкт дорожники підтримали, й упродовж трьох днів зробили зупинку.

– Сергію Анатолійовичу, чого вчать проєкти дітей?

– Діти бачать свої можливості. І вчаться, що не потрібно чекати, аби хтось для них щось зробив. Вони самі генерують ідеї та підключають дорослих – педагогів, батьків, владу, спонсорів – до реалізації проєкту.

Втілювали й міжнародні проєкти. Зокрема «Демократична школа». Взагалі пробуємо сили у всіх можливих конкурсах і проєктах. І ярмарки проводили, і кришечки збирали для протезування учасників АТО. За один раз вдалося зібрати близько 15 тисяч кришечок.

-Чому, на Вашу думку, заклади освіти Пулинщини мають не надто високі показники за результатами ЗНО?

– ЗНО – це лотерея, з одного боку. Бувають випадки, коли кращих успіхів учні на ЗНО досягають…випадково, методом відгадування. З іншого боку результати ЗНО також залежать від можливостей батьків найняти репетиторів. Як сказала заступник міністра освіти Польщі під час наукової конференції, в якій я брав участь, щоб ми не повторювали помилку Польщі. Щоб школи не перетворювалися на центри підготовки учнів до ЗНО. Школа насамперед повинна сприяти різнобічному розвитку дитини, щоб вона могла постійно навчатися; дати розвиток духовності. Не можуть бути знання без духовності, таким чином можна виховати не добрих геніїв, а диктаторів і тиранів, подібних до Гітлера.

ЗНО не показує нам динаміку розвитку конкретної дитини. Ми ж маємо порівнювати не дитину з іншими дітьми, а дитину щодо того якою вона прийшла навчатися і якою стала. І нам є з чим порівнювати. Цікаво спостерігати за змінами в дітях, як вони розвиваються під час навчання в гімназії. Наприклад, до нас прийшов хлопчик з поганою поведінкою і на початку – з низькими балами. Але коли він закінчував гімназію, нам було сумно. Був інший хлопчик, якому чудово давалися точні дисципліни, але погано – фізкультура. Проте він цілеспрямовано став займатися своєю фізичною підготовкою. Зараз навіть бере участь у марафонах з бігу.

– Який Ви керівник?

– Вимогливий (усміхається). Як у вірші Є. Євтушенка: «Я разный – я натруженный и праздный. Я целе- и нецелесообразный. Я весь несовместимый, неудобный, застенчивый и наглый, злой и добрый». Я постійно розриваюся між адміністративною роботою і працею вчителя. Це непросто. Крім роботи директором, викладаю історію, правознавство, курс «Громадянська освіта». Мені пощастило з колективом. Є кому допомагати.

– Чи все ж знаходите час на краєзнавчу роботу?

– Мала академія наук – це одна з можливостей розвивати і поглиблювати краєзнавство. Нині ми займаємося темами євреїв і німців. Підтримуємо стосунки з краєзнавцем Леонідом Коганом з Німеччини.

Про свої захоплення Сергій Мурзаков розповів, що любить малювати. Але років п’ять не тримав пензлика в руках. Відпочиває і знаходить відраду у своєму квітнику. Неймовірно красиво, коли весною в Пулинах біля будинку директора гімназії квітнуть магнолії. Він доглядає 90 кущів троянд. І куди б не поїхав – привозить саджанці цікавих та екзотичних дерев: пальми, туї, ялинки.

А в планах – Сергій Мурзаков мріє провести на теренах району наукову конференцію. «Наш район – це унікальний випадок. В Україні було 19 національних районів, і два з них – на території сучасної Пулинщини: Німецький національний район та Мархлевський». Багаті знання освітянина, власні розвідки, старі фотодокументи, напрацювання його діда, видатного краєзнавця Всеволода Шпіра, можуть лягти в основу унікальних і цінних наукових, краєзнавчих робіт та книг. Радіємо успіхам земляка та його колективу, чекаємо з нетерпінням на нові краєзнавчі відкриття!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.
You need to agree with the terms to proceed

ІНШІ СТАТТІ ПО ЦІЙ ТЕМІ

Меню
RSS
Facebook
Twitter
Instagram
Telegram