Ми попросили представників чотирьох поколінь пулинців розповісти як вони в дитинстві проводили літо у нашому селищі. Наші вже дорослі земляки поділилися про літній відпочинок у 1950-ті, 1970-ті, 1990-ті роки. А сучасні підлітки говорили про те як відпочивають у 2020-му році.
“Я була маленька, худенька і пішла дитиною на роботу в колгосп”
Катерина Чайківська, 1942 р.н. Дитинство припало на 40-50-ті роки
– Ми, діти того покоління, мали дуже важке повоєнне дитинство. Мама одна виховувала нас, 4 дітей (трьох доньок і сина), та ще свою молодшу сестру. Мого батька вбили на війні – у 1945 році в Польщі. Жили 6 душ у двокімнатній хаті по вулиці Соколовського (тепер Отаманів Соколовських).
Мама робила на трудодні в колгоспі. А ми корову пасли, зілля свиням шукали, ходили пішки в Корчівку, робили вдома по господарству. Ніхто не відмовлявся від роботи, бо знали, що треба. Пам’ятаю, о шостій ранку гімн грає, а ми вирушаємо пішки до Корчівки. А ще в 5 ранку займали чергу в магазині, щоб купити хліб, бо не вистачало хліба. Того дитинства і канікул ми, по-правді, не бачили. У колгоспі не було кому робити, то нас, малих дітей, брали на роботу.
Ніхто нам не купував іграшки. Візьмемо гарбуза, зробимо з нього корову – і граємось. Або з соняхів халабуду збудуємо чи ляльки змайструємо – так і бавилися. Кажуть, зараз погано жити та роботи немає. І жити зараз добре, і роботу знайде хто хоче.
Я була маленька, худенька і пішла дитиною на роботу в колгосп. Подивилася на таке життя – і захотілося іншого. Стала працювати на хлібозаводі, потім – близько 30 років у галузі зв’язку.
На вулиці в нас жило багато дітей, було чимало друзів. Позичали в кого був велосипед – і всі вчилися їздити, на возику катали один одного, в лапту грали та в інші вуличні ігри. Хоч жили дуже важко, але відпочивали весело. Не було телевізора, комп’ютера – тільки радіо. Ми збиралися, співали, потім на танці ходили, танцювали під гармошку і баян. Такі були в нас розваги. Червоноармійськ це було глухе село. Може, в містах чи біля моря було цікавіше. Ніхто нас нікуди не возив – на море чи на екскурсії. Це вже коли я стала в Телекомі працювати, то вже і в санаторії та в будинку відпочинку побувала. Коли перший раз приїхала на море – то аж задихнулася від захвату: йому не було ні кінця, ні краю!
У дитинстві найбільше мені подобалося літом відпочивати на річці за хатами. Я брала ночви і плавала у тій водоймі. Вода була така тепла – то був для мене найкращий відпочинок. Але найбільше в дитинстві мені не вистачало батька. Він був добрий, розумний, люди його хвалили. Дуже хотілося щоб він був живий і сказати йому «Тато», як казали інші діти своїм батькам. Це була моя найбільша дитяча мрія і найбільший біль.
“Купалися на Хмелниці, там і рибалити полюбляв”
Георгій Андрійчук, 1960 р.н. Дитинство припало на 60-ті-початок 70-тих років
– Літні канікули у нас були насичені. Вдома була корова, мені доводилося її пасти. Допомагав по господарству. А відпочивав на стадіоні неподалік від дому. Грав у футбол. Кінофільми дивилися. У старших класах літом я підробляв у колгоспі. Купалися на Хмелниці, там і рибалити полюбляв.
Їздив у дитинстві відпочивати у піонерські табори, зокрема в «Молоду Гвардію». Ходив у ліс збирати гриби. Захоплювався читанням історичної та пригодницької літератури, зокрема книгами про індіанців. Коли брат був маленький – він на 7 років молодший, то і братом займався.
На жаль, сучасні діти багато сидять у комп’ютерах, малорухливі. Тому хочу побажати їм побільше рухатися і відпочивати на свіжому повітрі.
“Якось хлопці розкачали той катамаран і перевернули”
Тетяна Грищук, 1981 р.н. Дитинство припало на 80-ті-початок 90-тих років
– Ми нікуди не їздили, ні на які моря – все вдома, вдома. Або в бабусі в Корчівці. Купалися на кар’єрі і на «цегельному» ставку. Як ішли туди, то брали з собою м’яча. На ставку колись були катамарани. Ми на них каталися. Якось хлопці розкачали той катамаран і перевернули. Я впала у воду, а плавати ж не вміла. З того переляку попливла. Так і навчилася плавати. Це на все життя запам’яталося.
Любили гуляти в селищному парку. Ходили на каруселі, у дерев’яні будиночки, на гойдалки і лодочки. А найчастіше стрибали в резинку, скакалку, гуляли у вибивного, у бадмінтон біля будинку, у жмурки, в «олімпіаду». Ігри були групові. Ми жили в багатоповерхівці, то хлопці і дівчата гуляли всі гуртом. На стадіони до школи і до селищної ради ходили – грали з хлопцями у футбол. Мене завжди ставили на ворота.
Наше дитинство і літній відпочинок проходили активно, весело, в іграх, на свіжому повітрі. Гуляли зранку до вечора надворі – вранці втечеш і батьки не могли загнати до хати. А зараз навпаки, ледь можна вигнати дітей з хати.
Не тільки смартфони. Грають у зомбі та футбол, бігають на стадіоні
13-річні двійнята Саша і Даша Романюк. Їхнє дитинство проходить ЗАРАЗ
Двійнята влітку і відпочивають, і вдома допомагають прибирати. Сестрички розповідають, що багато часу проводять в Інтернеті в телефоні, грають у різні цікаві ігри. Є такі ігри, що можна грати в них одночасно двом-трьом. Особливо популярні серед них Майнкрафт, Бравл Старс, різні стрілялки для хлопців і дівчат. Якось зіпсувався роутер і вдома не було Інтернету, то Саша і Даша пішли до подружки Крістіни.
Щоб дівчатка довго не сиділи в телефонах, батьки їх відправляють на вулицю.
-Там удень немає з ким гуляти. Під вечір виходять дівчата і хлопці, їх у нашому дворі багато, і ми разом з ними гуляємо, – кажуть сестри. – Ходимо на стадіон побігати і на нові тренажери.
Сестрички люблять гойдатися на гойдалці у подвір’ї. У змішаній хлопчачо-дівчачій команді грають у футбол на шкільному стадіоні. Коли тепла погода, з батьками ходять купатися на «цегельний» ставок. Але це літо прохолодне, через це майже не купалися. Та й води у ставку по коліна, він обмілів.
-На канікулах добре. Хоча через коронавірус нікуди майже не можна піти. Добре було б, якби в парку полагодили карусель. Вона вже давно поломана там стоїть. І лодочка не така як треба, на ній не можна нормально гойдатися, – розмірковують підлітки. До них приєднуються подружки з інших пулинських багатоповерхівок і додають в які ігри вони ще грають, коли збираються надворі. Наприклад, у «зомбі». На велосипедах ганяють.
До сутінків у дворі пулинських багатоповерхівок лунає галас дітлахів і підлітків, а вранці і майже до вечора тут тихо і порожньо. Хтось ховається від сонця вдома, хтось у під’їзді сидить на сходах з друзями і грає в стрілялки чи танчики.
Бажаємо усім гарного літа і приємних, незабутніх вражень, набратися сил, позитиву та енергії сонця!
You cannot copy content of this page
