У Пулинах у двох кімнатах старенької хатинки мешкають 13 людей: мама, її дві доньки та 10 онуків. Опісля пожежі, що сталася у ніч з 14 на 15 лютого цього року в будинку багатодітної сім’ї Будер з Буряківки, Віта зі своїми 6 донечками і 4 синами переїхала до мами Марії Леонідівни.
Одна родина – три пожежі
-Я тоді ночувала у Віти. Проснулася і відчула дим у хаті, – розповідає Марія Леонідівна. – Почали сонних дітей одягати і виводити на вулицю. Перевезли їх до мене у Пулини. З того часу отак усі і живемо в моїй хаті у двох кімнатах: я з молодшою 15-річною дочкою та Віта з 10 дітками.
Якийсь фатум переслідує родину. З однієї двійні дитинка померла. А чоловік Михайло Будера загинув у ДТП. Було три пожежі, через які доводилося починати жити спочатку. Дві – в оселях Віти і одна – в її мами.
Вважають щастям, що у всіх пожежах лишилися живі і здорові – вірять, що їхні Янголи-охоронці їх щоразу рятували.
4 двійні, 8 школярів
У Будер зростає 10 діток: Міша, Саша, Галя, Вова, Таня, Діана, Оксана, Наталка, Денис, Марина. Ця родина унікальна, бо у Віти з чоловіком Михайлом народилося аж чотири двійні! Найстаршим дівчаткам по 15 років, наймолодшій двійні – Денису та Наталці – по 4.
Діти слухняно сиділи на ліжках у кімнатці й уважно слухали нашу розмову. Мила, допитлива малеча, охайно одягнена. Старші дівчата-красуні допомагають у господарстві, глядять молодших братиків і сестричок.
Восени у Віти буде 8 школярів. Приготування до школи – нелегка справа. Зошити, ручки, рюкзаки та інше приладдя придбати треба кожному.
-Частину ми вже купили, ще треба 4 рюкзаки, – говорить багатодітна мама. –Дистанційне навчання під час карантину далося важко. Одного мобільного телефону на всіх було мало. Купили ще телефони, щоб діти могли робити уроки. Стіл у нас тут у кімнаті в Пулинах теж один.
Готуємо їсти на плитці в кількох каструлях. На потім не лишаємо, щоб не закисало. Бо холодильник тільки один, і той старенький. Я його забрала з Буряківки. Там підведений природній газ, готувати їжу було легше і швидше. І хата більша – в нас там 4 кімнати.
Запитую чи є у дівчат і хлопців велосипеди. Кажуть, що немає. Є у мами та бабусі. Як велосипеди зломилися, то жінки ходили з райцентру в село пішки. Телевізорів вдосталь: добродії надарували – чи не в кожну кімнату.
-Їсти в нас є що. Городи посадили. Картопля дорога, треба, щоб усе було своє. Хоча торік картопля не вродила, я всю зиму її купляла, – розповідає багатодітна мама. Допомагають працювати на городах донечки, вистачає роботи і хлопцям.
-Кличуть нас люди помогти в городі – ми йдемо. Бо знають, що працюємо на совість, виполюємо до зілинки, – розповідає бабуся.
Ремонтам – ні кінця, ні краю
– Не знаю, коли ми вернемося додому. Роботи там ще дуже багато. А грошей і матеріалів не вистачає, – сумно каже Віта Будера. – Ремонт робить тільки одна людина, ми допомагаємо з мамою. Найняти ще когось не можемо. Це дорого.
За маленькою хатинкою Марії Леонідівни висять випрані дитячі речі. Одяг з 13 людей, постільну білизну жінки перуть… руками. Кажуть, зіпсувалася пральна машинка. Купити іншу не можуть, бо треба ж хату ремонтувати.
А там…І шифер треба міняти, бо від пожежі він прогнувся, і підлогу нову робити. Двері міжкімнатні, двері вхідні з вулиці, ванну. Фундамент і стіни потріскалися.
Віта згадує, що після пожежі вдома було дуже страшно. Обгоріли ліжка, стіни, стеля…Сім’я отримує пенсію по втраті годувальника та соціальні виплати. Проте при такій кількості дітей і необхідності відновлювати будинок їм було би важко впоратися без допомоги доброчинців.
-Дивлюся скільки ще маємо зробити, скільки грошей вже витрачено і ще треба всього…Може, купити іншу хату було б дешевше, як поремонтувати цю, – розмірковує Марія Леонідівна. Бабуся чим може, тим і допомагає дочці та онукам. – У мене теж хата горіла, треба ремонтувати. І побілити її хочу, бо дощ обмив. Син Коля каже, що допоможе мені хату обкласти. Ось і огорожу поставили. Але стараємося скоріше закінчити хату у Віти. Їздимо з нею велосипедами у Буряківку, робимо там ремонт і виполюємо зілля на городах, годуємо собаку і морських свинок, маленьких домашніх улюбленців діток. Тваринки живуть у Буряківці в ящику.
Віта погодувала кумедних свинок. Розповіла, що купила курей і привезла до мами, каже, що більше господарства тримати не може, поки не повернеться до себе додому. Посадили та посіяли овочі і біля маминої оселі, і в Буряківці. Городи та клумби спололи, вони доглянуті, засіяні квітами.
Що потребує родина Будер
– Добрі люди нам уже надавали допомогу: привезли шафи, ліжка, кухню, телевізори, килими. Ми вже підбили стелі, частину дверей поміняли, купляли плитку і гіпсокартон.
Нам дуже треба дошки. Самі бачите, яка підлога. Будемо класти дошки та купляти фарбу або стелити лінолеум, – каже Віта Будера. – Може, в когось є меблі, якими можуть з нами поділитися. Шафа для одягу, столи, тумбочки, ліжка, дорожки, якщо в когось стінка є і вже не треба їм. Потрібна постіль, посуд, велика ванна. Вікна, двері мусимо міняти, шпалери клеїти. Треба ще дуже багато цементу. Та шифер. І пральна машинка.
Якби ще хтось допомагав у ремонті, бо одна людина, яку ми наймаємо, і ми з мамою, робимо не так швидко. Наймати ще когось не можемо, бо не маємо таких грошей. Навряд чи до зими закінчимо. Може, щоб якісь волонтери могли допомогти робочими руками. Але ж хіба хтось прийде?
Посадовці – про багатодітну сім’ю
Голова Пулинської райдержадміністрації Інна Кацімон:
-Вони в різні інстанції писали листи про те, що є погорільцями, і просили допомогти. Навіть Уповноваженому Президента з прав дитини. До райдержадміністрації – теж. На жаль, ситуація така, що ми не можемо фінансово допомогти нікому з тих, хто до нас звертається. У районному бюджеті на це просто немає коштів.
Але намагаємося знаходити інші способи і можливості: шукаємо благодійників, які можуть надати допомогу будівельними матеріалами, меблями, речами та одягом. Після пожежі мамі і дітям це все потрібне. Наші дівчата-працівниці райдержадміністрації зібрали пакети з речами для малечі. За меблями для Будер, які віддали добродії, у Житомир їздив своїм автомобілем чоловік очільниці служби у справах дітей Пулинської селищної ради Марії Остапчук. Другий раз поїхав мій чоловік своїм автомобілем і привіз меблі до будинку мами Віти. Знаємо, що треба ще багато: плитка, штукатурка, дошки, шифер, ліжка та інше. Будемо й далі шукати і допомагати.
Начальниця служби у справах дітей райдержадміністрації Оксана Клименко розповіла, що як тільки служба отримує якусь допомогу, завжди надають і сім’ї Будер. Вони на обліку в службі не перебувають. Дітки доглянуті, охайні, ситі. Віті дуже допомагає мама, завдяки цьому вона справляється.
Начальниця служби у справах дітей Пулинської селищної ради Марія Остапчук:
-Я була в хаті Будер у Буряківці кілька разів, зокрема і в день пожежі. Бачила як там все тоді виглядало. Хочу сказати, що Віта молодець, з того часу дуже багато там зробила. І дітей вона глядить, переживає за них. Городи посадили.
Ми гуманітарну допомогу надавали, одяг для дітей. Нам сказали, що одягу більше не потрібно. Пулинська селищна рада рішенням виконкому виділила сім’ї 5 тисяч гривень. Таку ж суму надала Житомирська облдержадміністрація. Дізнавшись про біду в цій сім’ї, дітки зі Старої Олександрівки разом з учителями зібрали і передали кошти.
Ми розмовляли з Вітою на тему пожежної безпеки. Попередній будинок у Пулинах, де вони жили, згорів. Зараз у її будинку, який після першої пожежі їхній родині придбали за державні кошти, робітник зробив нові грубки. Думаю, перед опалювальним сезоном ми відвідаємо Будер разом з пожежниками і проведемо профілактичну бесіду.
Якщо ви маєте бажання і можливість підтримати сім’ю Будер, можете зателефонувати Віті Будері за номером: 098 988 94 22.
You cannot copy content of this page
