You cannot copy content of this page

Літо у Пулинах: яким воно було в дитинстві для чотирьох поколінь пулинців

Ми попросили представників чотирьох поколінь пулинців розповісти як вони в дитинстві проводили літо у нашому селищі. Наші вже дорослі земляки поділилися про літній відпочинок у 1950-ті, 1970-ті, 1990-ті роки. А сучасні підлітки говорили про те як відпочивають у 2020-му році.

“Я була маленька, худенька і пішла дитиною на роботу в колгосп”

Катерина Чайківська, 1942 р.н. Дитинство припало на 40-50-ті роки

– Ми, діти того покоління, мали дуже важке повоєнне дитинство. Мама одна виховувала нас, 4 дітей (трьох доньок і сина), та ще свою молодшу сестру. Мого батька вбили на війні – у 1945 році в Польщі. Жили 6 душ у двокімнатній хаті по вулиці Соколовського (тепер Отаманів Соколовських).

Мама робила на трудодні в колгоспі. А ми корову пасли, зілля свиням шукали, ходили пішки в Корчівку, робили вдома по господарству. Ніхто не відмовлявся від роботи, бо знали, що треба. Пам’ятаю, о шостій ранку гімн грає, а ми вирушаємо пішки до Корчівки. А ще в 5 ранку займали чергу в магазині, щоб купити хліб, бо не вистачало хліба. Того дитинства і канікул ми, по-правді, не бачили. У колгоспі не було кому робити, то нас, малих дітей, брали на роботу. 

Ніхто нам не купував іграшки. Візьмемо гарбуза, зробимо з нього корову – і граємось. Або з соняхів халабуду збудуємо чи ляльки змайструємо – так і бавилися. Кажуть, зараз погано жити та роботи немає. І жити зараз добре, і роботу знайде хто хоче. 

Я була маленька, худенька і пішла дитиною на роботу в колгосп. Подивилася на таке життя – і захотілося іншого. Стала працювати на хлібозаводі, потім – близько 30 років у галузі зв’язку. 

На вулиці в нас жило багато дітей, було чимало друзів. Позичали в кого був велосипед – і всі вчилися їздити, на возику катали один одного, в лапту грали та в інші вуличні ігри. Хоч жили дуже важко, але відпочивали весело. Не було телевізора, комп’ютера – тільки радіо. Ми збиралися, співали, потім на танці ходили, танцювали під гармошку і баян. Такі були в нас розваги. Червоноармійськ це було глухе село. Може, в містах чи біля моря було цікавіше. Ніхто нас нікуди не возив – на море чи на екскурсії. Це вже коли я стала в Телекомі працювати, то вже і в санаторії та в будинку відпочинку побувала. Коли перший раз приїхала на море – то аж задихнулася від захвату: йому не було ні кінця, ні краю!

У дитинстві найбільше мені подобалося літом відпочивати на річці за хатами. Я брала ночви і плавала у тій водоймі. Вода була така тепла – то був для мене найкращий відпочинок. Але найбільше в дитинстві мені не вистачало батька. Він був добрий, розумний, люди його хвалили. Дуже хотілося щоб він був живий і сказати йому «Тато», як казали інші діти своїм батькам. Це була моя найбільша дитяча мрія і найбільший біль.

“Купалися на Хмелниці, там і рибалити полюбляв”

Георгій Андрійчук, 1960 р.н. Дитинство припало на 60-ті-початок 70-тих років

– Літні канікули у нас були насичені. Вдома була корова, мені доводилося її пасти. Допомагав по господарству. А відпочивав на стадіоні неподалік від дому. Грав у футбол. Кінофільми дивилися. У старших класах літом я підробляв у колгоспі. Купалися на Хмелниці, там і рибалити полюбляв. 

Їздив у дитинстві відпочивати у піонерські табори, зокрема в «Молоду Гвардію». Ходив у ліс збирати гриби. Захоплювався читанням історичної та пригодницької літератури, зокрема книгами про індіанців. Коли брат був маленький – він на 7 років молодший, то і братом займався.

На жаль, сучасні діти багато сидять у комп’ютерах, малорухливі. Тому хочу побажати їм побільше рухатися і відпочивати на свіжому повітрі.

“Якось хлопці розкачали той катамаран і перевернули”

Тетяна Грищук, 1981 р.н. Дитинство припало на 80-ті-початок 90-тих років

– Ми нікуди не їздили, ні на які моря – все вдома, вдома. Або в бабусі в Корчівці. Купалися на кар’єрі і на «цегельному» ставку. Як ішли туди, то брали з собою м’яча. На ставку колись були катамарани. Ми на них каталися. Якось хлопці розкачали той катамаран і перевернули. Я впала у воду, а плавати ж не вміла. З того переляку попливла. Так і навчилася плавати. Це на все життя запам’яталося. 

Любили гуляти в селищному парку. Ходили на каруселі, у дерев’яні будиночки, на гойдалки і лодочки. А найчастіше стрибали в резинку, скакалку, гуляли у вибивного, у бадмінтон біля будинку, у жмурки, в «олімпіаду». Ігри були групові. Ми жили в багатоповерхівці, то хлопці і дівчата гуляли всі гуртом. На стадіони до школи і до селищної ради ходили – грали з хлопцями у футбол. Мене завжди ставили на ворота.

Наше дитинство і літній відпочинок проходили активно, весело, в іграх, на свіжому повітрі. Гуляли зранку до вечора надворі – вранці втечеш і батьки не могли загнати до хати. А зараз навпаки, ледь можна вигнати дітей з хати.

Не тільки смартфони. Грають у зомбі та футбол, бігають на стадіоні

13-річні двійнята Саша і Даша Романюк. Їхнє дитинство проходить ЗАРАЗ

Двійнята влітку і відпочивають, і вдома допомагають прибирати. Сестрички розповідають, що багато часу проводять в Інтернеті в телефоні, грають у різні цікаві ігри. Є такі ігри, що можна грати в них одночасно двом-трьом. Особливо популярні серед них Майнкрафт, Бравл Старс, різні стрілялки для хлопців і дівчат. Якось зіпсувався роутер і вдома не було Інтернету, то Саша і Даша пішли до подружки Крістіни.

Щоб дівчатка довго не сиділи в телефонах, батьки їх відправляють на вулицю. 

-Там удень немає з ким гуляти. Під вечір виходять дівчата і хлопці, їх у нашому дворі багато, і ми разом з ними гуляємо, – кажуть сестри. – Ходимо на стадіон побігати і на нові тренажери.

Сестрички люблять гойдатися на гойдалці у подвір’ї. У змішаній хлопчачо-дівчачій команді грають у футбол на шкільному стадіоні. Коли тепла погода, з батьками ходять купатися на «цегельний» ставок. Але це літо прохолодне, через це майже не купалися. Та й води у ставку по коліна, він обмілів.

-На канікулах добре. Хоча через коронавірус нікуди майже не можна піти. Добре було б, якби в парку полагодили карусель. Вона вже давно поломана там стоїть. І лодочка не така як треба, на ній не можна нормально гойдатися, – розмірковують підлітки. До них приєднуються подружки з інших пулинських багатоповерхівок і додають в які ігри вони ще грають, коли збираються надворі. Наприклад, у «зомбі». На велосипедах ганяють.

До сутінків у дворі пулинських багатоповерхівок лунає галас дітлахів і підлітків, а вранці і майже до вечора тут тихо і порожньо. Хтось ховається від сонця вдома, хтось у під’їзді сидить на сходах з друзями і грає в стрілялки чи танчики.

Бажаємо усім гарного літа і приємних, незабутніх вражень, набратися сил, позитиву та енергії сонця!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.
You need to agree with the terms to proceed

ІНШІ СТАТТІ ПО ЦІЙ ТЕМІ

Меню
RSS
Facebook
Twitter
Instagram
Telegram